Консультація для батьків

 

«Агресивність та її прояви у житті дитини»

 

Агресивна поведінка — одне з найпоширеніших порушень серед дітей дошкільного віку, оскільки це найшвидший і найефективніший спосіб досягнення мети.

Агресія — загалом нормальна для дитини реакція, і проявляється агресивність у різних формах.

Формами вербальної (словесної) агресії є: обзивання, настирні скарги, зухвалість по відношенню до дорослих або однолітків, висміювання, колючі зауваження з метою викликати в іншої людини неприємні емоції.

Формами невербальної агресії є фізична й нефізична.

Агресія фізична — це безпосереднє спричинення болю іншим людям, має два варіанти. Перший — це псування оточуючих предметів, а другий — це спричинення болю за допомогою фізичного нападу (різного роду удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук, удари різними предметами тощо).
Напад не завжди спрямовується на джерело агресивної реакції. Дитина може зірватися на своєму однолітку, іграшках, порвати малюнки, таким чином переносячи свою агресію з того, хто її викликав, на іншого, причому, як правило, того, хто несе в собі меншу загрозу для дитини або викликає менший інтерес.
Агресія з перенесенням, як другий тип фізичної агресії, виникає тоді, коли на основі попереднього досвіду дитина здатна припустити, що за свої агресивні дії по відношенню до дорослого її покарають. Агресивна поведінка в такому разі буде спрямована на людей більш слабких – молодших братів і сестер або товаришів.

Основна риса агресивних дітей – це надмірна запальність, що важко стримується. У такі моменти в дитини виникають проблеми з контролем своєї реакції на негативні стимули, які її викликали.

Одним із чинників, що сприяють виникненню агресивної поведінки, є телебачення. Воно має серйозний вплив на формування агресивної поведінки. Діти відтворюють агресивну поведінку, побачену у фільмах, засвоюють її та застосовують у інших ситуаціях. Їм дуже складно відділити реальність від вигадки, тому деякі сцени й образи переносяться дітьми в їх власне життя, вони ототожнюють себе з іншою людиною або персонажем фільму. Важливо розуміти, що телевізійні сцени насильства є подвійною причиною жорстокої поведінки дітей.

 

Вплив сім’ї на виникнення агресії у дітей

Атмосфера, що панує в домі, має величезний вплив на розвиток дитини. Якщо атмосфера вдома наповнена дружелюбністю, взаємною любов'ю та злагодою, дитина одержує правильний зразок поведінки, а порушення в сім'ї міжособистісних відносин може призвести до формування небажаної поведінки. Дитина, яка росте в домі, повному сварок і скандалів, через якийсь час і сама починає проявляти агресивну поведінку.
Небезпечною для правильного розвитку особистості дитини є також розбіжність думок батьків та інших членів сім'ї у відношенні до певної моделі виховання. Відсутність єдиного цілісного підходу ускладнює формування характеру в дитини та впливає на підвищення збудливості й агресивності.
На агресію впливають і суворі форми покарання за неправильну поведінку. Суворе виховання зовсім не зменшує кількість агресивних учинків, а, навпаки, збільшує їх інтенсивність. Часто агресивні батьки підбурюють і підсилюють агресію своїх дітей, заохочуючи їх у певних ситуаціях проявляти войовничу, непримиренну позицію по відношенню до оточуючих.
Коли батьки відштовхують своїх малюків, це теж є важливою причиною бунтарської поведінки дітей. Відсутність ніжності, любові, позитивних прикладів породжує в них стан ворожості, а іноді й агресії. Виховання, що характеризується жорстокістю, відсутністю милосердя, неприйняттям дитини як особи та високим рівнем контролю над її поведінкою, значною мірою сприяє формуванню агресії.

Причини виникнення агресивної поведінки слід шукати у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та наростаючих вимогах, що пред'являються до дітей, також варто враховувати і природжені схильності до насильства.

 

 

 

Консультація для батьків

«Виховуємо казкою"

 

«Казка, фантазія – це ключик, за допомогою якого можна відкрити джерела думки і слова. Без казки, без гри уяви дитина не може жити… Казка – це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови».

                                                                    В. Сухомлинський

 

       Дошкільний вік є найбільш важливим періодом формування моральних і загальнолюдських цінностей. Одним з ефективних засобів розвитку доброзичливих взаємин у дітей дошкільного віку є казка. У чарівний світ казок дитина потрапляє в самому ранньому віці. Слухаючи їх, малюк, немов по сходах, йде по життю і залишається з нею назавжди. З дитячої казки починається його знайомство зі світом літератури, з миром людських взаємин і з навколишнім світом в цілому. Казка є таким же необхідним етапом розвитку дитини, як і гра.

Казка активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість і емоційність. У казці ніхто не вчить дитину «жити правильно». 

Дитина вчитися розуміти вчинки героїв казки, події казкового сюжету природно і послідовно випливають одне з іншого. Діти прагнуть скористатися позитивним прикладом свого героя. Казка допомагає виробити те чи інше ставлення до навколишньої дійсності, до вчинків людей, викликає прагнення наслідувати хорошому казковому герою і противитися поганому поводженню казкових героїв, тим самим закласти в душі і свідомості дитини певні моральні установки. Діти і казка нероздільні, вони створені одне для одного і тому знайомство з казками допомагає у вирішенні морального виховання дітей дошкільного віку.

    Казки є важливим виховним засобом, протягом століть виробленим і перевіреним народом. Життя, народна практика виховання переконливо довели педагогічну цінність казок. Діти і казка - нероздільні, вони створені одне для одного і тому, знайомство з казками свого народу має обов'язково входити в курс освіти і виховання кожної дитини.

     Народні казки містять своєрідну програму морального виховання. Поряд з приказками та прислів'ями народні казки є найважливішим засобом морального виховання дітей. Формуючи у дітей перші моральні уявлення, вихователь прагнути прищепити дітям почуття прекрасного, адже, поняття етики та естетики в педагогічному процесі тісно взаємопов'язані.

 Дійсно, не можна навчити дитину правди, добра, без формування у нього понять «гарне» і «негарне», «справжнє» і «хибне», не можна навчити його прагнути до захисту правди, добра, чи не сформувавши в нього емоційний протест проти зла і брехні , вміння цінувати прекрасне й добре в природі і людях. 

    Одним з головних засобів морального виховання є книга. Книга казок - це перший «підручник життя» людини. Казка є невід'ємним елементом у вихованні дітей. Вона доступною мовою вчить дітей життя, розповідає про добро і зло. Діти легше розуміють казку, ніж прісну дорослу мову. Тому якщо дорослі хочуть допомогти пояснити щось дитині, підтримати його, доведеться згадати мову дитинства - казку. Читаючи і розповідаючи казки, дорослі розвивають внутрішній світ дитини. Діти, яким з раннього дитинства читалися казки, швидше починають говорити, правильно висловлювати свої думки. Дитячі казки розширюють словниковий запас малюка, допомагають правильно будувати діалог, розвивають зв'язну логічну мова. Не менш важливо зробити мову дитини емоційною, красивою. Формується вміння ставити запитання. Велике значення треба приділити конструювання слів, пропозицій, словосполучень. Дуже важливий зв'язок між мовною та розумовою діяльністю дітей. Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування.

    Для читання казок важливо вибрати «правильний» час, коли дитина буде спокійною і в доброму гуморі. Можна робити це перед сном, коли є час обговорити казку. Читати потрібно з задоволенням і не відволікатися, це принесе більше користі і позитивних емоцій. Казки розширюють пізнання дітей. Роль дитячих казок у вихованні дітей не може бути не помічена. Дитина, представивши образи, вчиться розуміти внутрішній світ героїв, співпереживати їм і вірити в силу добра. Роль дитячих казок не обмежується тільки приємним проведенням часу. Після прочитання казки важливо поговорити з дитиною використовуючи питання: Чи сподобалася тобі казка? Що сподобалося найбільше? Хто головний герой? Хто з героїв сподобався? Як вчинив головний герой? А як би ти вчинив на його місці? Пояснити малюкові, як чинити не можна і як можна, закріплювати бажання слідувати позитивний приклад героїв казки.

       Казка є одним з найдоступніших засобів, для повноцінного розвитку дитини. Не потрібно применшувати роль дитячих казок у вихованні дітей. Отже, правильно підібрати казки з віковими особливостями дітей, можна позитивно впливати на емоційний стан дитини. Схвалення позитивних вчинків казкових героїв і несхвалення негативних дозволяє малюкам не тільки зрозуміти але і застосовувати в реальному житті поняття про те, як можна чинити, а як не можна.

 

Консультація для батьків

" Розвиток мовлення засобами художньої літератури"

 

Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.

Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.

Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного молвення.

Художня література і усна народна творчість –важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління.

Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість.

Використання малих фольклорних форм є ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.

Серед фольклорних жанрів чільне місце посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності дітей, ігор-драматизацій, інсценування.

Щоб навчити дошкільнят розрізняти інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання, обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей їхньої поведінки ( добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий, підступний, улесливий. Злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний персонаж.

 

Наприклад:

 

• Відтворити ситуацію та діалоги персонажів, зображених на малюнку;

 

• Відтворити мовленнєві особливості, характер певного персонажа;

 

• Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке позитивно характеризує персонажів ( привітність, вдячність, жаль, жарт, готовність допомогти, співчуття);

 

• Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке негативно характеризує персонажів (роздратування, байдужість, нехтування, зверхність, вередливість, глузування, ігнорування, висміювання).

 

Подальша робота щодо розвитку здатності дошкільників доречно й адекватно володіти інтонаційним забарвленням знайде своє місце не лише в іграх-драматизаціях, а й у мовленнєво-комунікативній діяльності різних змістових ліній.

Народні казки стимулюють художньо-мовленнєву діяльність дитини, збагачують її мовлення словами, взятими із усної народної творчості, сприяють оволодінню граматично впорядкованим зв’язним мовленням, спонукають дитину до влласної творчості.

У навчально-методичному посібнику до Базової програми «Я у Світі» - «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників» А .Гончаренко надає приклад мовленнєвої роботи з казкою, яка проводиться зі старшими дошкільниками.

 

Пори року в казках

 

Сюжет багатьох казок вибудовується в чітко означений сезон або містить певні ознаки-загадки, на що дитина не відразу звертає увагу.Пригадавши з дітьми кілька казок, можна запропонувати їм знайти ті, де є зима чи літо, осінь чи весна, й аргументовано підтвердити своє припущення.

Пора року причаїлася або мандрує по всій казці, треба лише прислухатися й знайти згадку про неї або хача б натяк. Коли пеагог або хтось з дітей відтворить цей фрагмент-загадку, доцільними будуть такі завдання: пригадати назву казки та відповідну частину сюжету, визначити сезон і подати щодо нього переконливі факти, ознаки, прояви.

Тут знадобляться також народні прикмети, прислів’я, приказки, вірші про природу, власний досвід, спостереження дитини зха прогностичною поведінкою тварин, рослин тощо. Тож цілісна аргументована відповідь стане розповіддю.

• У яких казках оселилося літо?

 

• «Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Аж лізе Рак-неборак…» («Коза-Дереза»);

 

• «Наївшись досхочу, вовк пішов, простягся на зеленому лужку під деревом і заснув». («Про Вовка і семеро козенят»);

 

• «От дідова дочка закотила рукава, обполола і пісочком присипала яблуньку; яблунька подякувала , а дівчина пішла своєю дорогою». («Дідова дочка і бабина дочка»);

 

• «Лисиця шмигнула і помчала щодуху, аж курява встала». («Журавель і Лисиця»);

 

• «А кабан лежав близько біля столу у хмизу та якось комар укусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув. Кіт же думав, що то миша, та кабана за хвіст». («Пан Коцький»);

 

• «А бичок доти стояв на сонці, доки не розтанув». («Солом’яний бичок”)

 

• З чого помітно, що в цих казках причаїлася осінь?

 

• «Ось якось підмітав Півник у дворі та й знайшов пшеничний колосок». («Півник і двоє мишенят»);

 

• «Коли ж летить каченят табуночок…» («Кривенька качечка»);

 

• «А незабаром зайчик приніс дідові капусти, стрічок, сережок, намиста доброго… І дід радий і баба рада». («Солом’яний бичок”)

 

• Де в цих казках відпочиває зима?

 

• «Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку…». («Рукавичка»)

 

• «Каже Лисичка Вовкові: «Ходімо на річку та знайдемо ополонку, то ти сядь над ополонкою, хвіст всунь в ополонку, сиди та й говори «Ловись ,рибко, маленька і велика». («Про Лисичку-сестричку і Вовка»)

 

• «Була у Зайчика хатка луб’яна, а у Лисички – льодяна». («Зайчикові хатка»)

 

•  

 

Як у цих казках господарює весна?

 

• «Поприходили сини увечері додому та й кажуть матері:

 

• «Весь день орали, а ви нам не прислали обідати”. («Котигорошко»)

 

Окрім використання казкового жанру, варто вдаватися й до інших фольклорних форм і будувати, спираючись на розуміння та знання дітьми природи рідного краю, тематичні фрагменти міні-занять, що сприятимуть розвитку мовленнєвої компетентності.

 

Орієнтовані запитання (За методикою Н.Гавриш):

 

• У яких казках гуляє і веселиться весна (літо, осінь, зима)?

 

• По яких піснях мандрує, співаючи весна (літо, осінь, зима)?

 

• У яких віршах заховалася весна (літо, осінь, зима)?

 

• У яких народних прикметах знайдемо весну (літо, осінь, зиму)?

 

Подібні вправи-завдання готують дошкільників до складання цілісних логічних розповідей.

Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.

Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.

У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в ігрове вправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні голосів персонажів.

 

 

Консультація для батьків

 

 Безпека життєдіяльності

вашого малюка

 

Формування у кожного вихованця активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, озброєння його знаннями та навичками безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо, збереження та зміцнення здоров»я, формування здорового способу життя дошкільнят – одне з найактуальніших завдань роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу

Формування відповідального ставлення до власної безпеки має відбуватися на всіх етапах життя людини, а розпочинати його варто з раннього дитинства. Дорослі (педагоги, батьки) основну свою місію здебільшого вбачають у тому, щоб захищати та оберігати дитину, але дуже важливо – підготувати її саму до реального життя, насиченого різними подіями, зустрічами, ситуаціями, подекуди небезпечними. Тобто навчити дитину безпечно поводитись самостійно у довкіллі (предметному, природному, соціальному).

Дошкільний вік характеризується зростанням рухової активності, фізичних можливостей дитини, підвищенням допитливості, прагненням до самостійності. За відсутності життєвого досвіду це нерідко може призводити до виникнення травмонебезпечних ситуацій. У Законі України «Про дошкільну освіту» продекларовано: дитина має право на безпечні та нешкідливі для здоров»я умови утримання. Тож захистити дитину від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям - одне з провідних державних завдань, визначених у головному документі дошкільної освіти - Базовому компоненті.

Тож охорона та зміцнення здоров»я, безпека дітей є головною стратегією, пріоритетом у роботі дошкільного закладу. Тільки завдяки спільним зусиллям педагогів, психологів, медиків, батьків у справі охорони життя і збереження здоров»я дошкільнят можна не тільки захистити їх від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підгодувати до подальшого шкільного, більш самостійного життя.

ПАМ'ЯТКИ ІЗ ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Профілактики травматизму

серед дітей дошкільного віку

(Пам'ятка для батьків та вихователів дошкільних навчальних закладів)

 І. Електробезпека

1. Не залишати дітей з увімкненими електроприладами (праска, телевізор,
настільна лампа, електрообігрівач, магнітофон, комп'ютер тощо).

2.Не дозволяти дітям вмикати та вимикати електроприлади.
3. На розетки поставити заглушки.

4.   Не вмикати в одну розетку більше ніж два електроприлади.

5. Не   прикрашати   новорічну  ялинку   одночасно електрогірляндами   і «дощиком» із фольги: це може призвести до короткого замикання і пожежі.

ІІ. Безпека користування газовими приладами

1. Не залишати дітей наодинці з увімкненими газовими приладами.

2. Не дозволяти дітям торкатись до газових приладів, вмикати та вимикати їх.

3. Не обігрівати приміщення за допомогою газової плити: це може призвести до отруєння продуктами згоряння. Найбільш чутливими до отрути є діти. 

III.Пожежна безпека

1.Джерела  вогню  (сірники,  запальнички  та  ін.)  потрібно  зберігати  у недоступному для дітей місці.

2. Легкозаймисті речовини (спирт; рідини, що містять спирт; лаки; фарби; розчинники; бензин; олію та ін.) потрібно зберігати в недоступному для дітей місці.

3. Під час відпочинку на природі не потрібно розпалювати і дозволяти це робити дітям.

4. Не дозволяти дітям користуватись відкритим вогнем.

5. За потреби спалювання сміття робити за відсутності дітей.

6. Не курити в присутності дітей і не залишати недопалки. 

IV.Безпека в побуті

1.  Загальні вимоги

1.1.         Навчити   дитину   безпечних   ігор.   Не   дозволяти   проводити   ігри, пов'язані   зі   схованками   в   шафах  та   інших   предметах,   що   зачиняються, за занавісками та з пересуванням у темряві.

1.2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі мають знаходитись на висоті піднятої руки. Слід стежити, щоб у дитини не було потреби діставати щось зі стільця чи табуретки. Над ліжком не повинні висіти ніякі предмети.

1.3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закриті плафонами.

1.4. Гострі,  ріжучі,  колючі  і  крихкі  предмети  повинні  знаходитись,  у недоступному для дітей місці.

1.5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків. Лаки повинні зберігатися зачиненій шафі.

1.6. Іграшки   не   повинні   бути   небезпечними   для   дитини   (лазерні іграшки, кулькові та водяні  пістолети). Якщо  іграшка розбираєгься, то її складові  частини  за розмірами  повинні  бути такими,  що  не  вміщаються в рот, ніс, вухо. Перевірте іграшки щодо можливості розбивання (осколки можуть поранити дитину).

1.7. Із сумісними іграми з дітьми не використовуйте петарди.

2.Безпека на кухні

2.1. Столові прибори для дитини повинні бути такими, що не б'ються.

2.2. Обідній стіл та стілець повинні бути дібрані відповідно до росту дитини.

2.3. Над обіднім столом не повинні висіти полиці або окремі предмети кухонного обладнання.

2.4.Усі спеції, як сипкі так і рідкі, повинні зберігатись у недоступному для дитини місці.

2.5. Якщо виникла потреба користуватися виделкою і ножем, то їжу дитині повинні порізати дорослі.

2.6. Краї чашок та склянок не повинні мати тріщин і щербинок.

2.7. На плиті ручки сковорідок і носик чайника потрібно повернути до стіни.

2.8. Гарячу їжу необхідно  розливати лише на столі,  а не переносити тарілки з нею від плити до столу..

2.9. У присутності дитини бажано користуватися конфорками другого ряду.

2.10. Якщо дитина не дістає до крана з водою, то вона може користуватися змоченим рушником.

2.11. Двері   кухні   з   боку   коридору   повинні   закриватися   на   гачок, розміщений у третій частині зверху.

3.  Безпека у ванній кімнаті

3.1. Для дитини слід мати дитячі миючі засоби. Миючі засоби, якими користуються  дорослі,   є   шкідливими   для   дитини   і   повинні   зберігатись в недоступному для місці.

3.2. Підлогу потрібно покривати не слизьким килимком.

3.3. Двері   ванної   кімнати   повинні   закриватись   на   гачок   чи   засув, розміщений у третій частині, зверху.

3.4. Не можна залишати дітей наодинці під час купання.

4.  Безпека на балконі

4.1. Не можна залишати дітей на балконі.

4.2. Не можна дозволяти дітям проводити рухливі ігри на балконі

4.3. На балконі  потрібно  закрити  щілини,  через  які  можуть випадати дитячі іграшки.

4.4. У присутності дітей не можна нахилятися із балкона.

4.5. Балкон повинен закриватись із кімнати на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.

5.  Попередження травматизму під час відпочинку

5.1. Не залишайте дітей без нагляду.

5.2.        Перевірте    обладнання   дитячого    майданчика,    щоб   запевнитися у   відсутності   чинників,   що   можуть   спричинити   травмування.   Особливо уважно обстежте пісок: у ньому можуть міститися скло та гострі металеві предмети.

5.3. Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність відкритих підвалів,  каналізаційний люків,   ям,  електрощитів,  недобудованих об'єктів, стоянок автотранспорту тощо. 

V. Безпека дорожнього руху

1. Виконуйте правила дорожнього руху.

2.   Проаналізуйте   місце   проживання   на  предмет  оцінку   інтенсивності дорожнього руху.

3.   Дозволяйте старшим дітям самостійно переходити дорогу за повної відсутності руху: автотранспорту або велосипедистів.

 

4.  Пам'ятайте, отруйні гази машин — небезпечні для дітей.

 

 

Консультація для батьків:

«Як розмовляти з дітьми

 про коронавірус»

 

Тож ваші малюки, напевне, вже чули новини про коронавірус та навіть встигли злякатися. 

Не дивно, адже дитяче сприйняття світу відрізняється від суджень дорослої людини.

 

 

 

Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення.

 

1. Тримайте під контролем власні емоції

 

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. 

Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.

"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно"

Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

 

2. Станьте ініціатором розмови

 

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. 

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. 

Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від одноліток"

 

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

 

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. 

Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.

Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію. 

"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це?"

 

 

 

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

 

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. 

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє",

 

Діти до 6 років

 

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

 

5. Продемонструйте свою підтримку

 

Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.

Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

 

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

 

Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

"Чесність та прозорість є найважливішими. Тривога процвітає, коли щось приховується. Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію"

 

Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити".

 

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

 

Яким чином це зробити?

Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби".

 

8. Обережно закінчуйте розмови

 

Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою.

Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.

Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні.

Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні.

 

Також рекомендую прочитати статтю  від unicefforeverychildна тему «8 порад , як заспокоїти і захистити дітей»

 

https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-talk-your-child-covid-19

 

Будьте здорові!!!